Делінквентна поведінка

delinkventna povedinka 1 Делінквентна поведінка

Делінквентна поведінка – термін, утворений від латинського слова delictum, що в перекладі означає «проступок». Це і диктує сенс поняття: така поведінка характеризується асоціальної, протиправної спрямованістю, що проявляється в діях або в бездіяльності і незмінно завдає шкоди окремим людям і суспільству. Делінквентна поведінка особистості являє собою поняття, яке постійно звучить у колах представників педагогіки, кримінології, соціології, соціальної психології та інших галузях.

Види делінквентної поведінки

У такій порочне список потрапляють дуже різні правопорушення, зазвичай носять адміністративний характер. В якості прикладів

  • можна навести такі прояви:

  • порушення правил дорожнього руху,
  • дрібне хуліганство, начебто лихослів'я, нецензурної лайки, образливого докучання до громадян,
  • розпивання спиртних напоїв у заборонених місцях, наприклад на стадіонах, на вулицях, у скверах і парках, у громадському транспорті тощо;
  • поява в громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і моральність соціуму;
  • доведення до стану сп'яніння неповнолітньої особи;
  • заняття проституцією;
  • розповсюдження порнографічних матеріалів та ін

Типи делінквентної поведінки можуть різнитися. Наприклад, дисциплінарний проступок-це протиправне невиконання своїх трудових обов'язків працівником, куди відносяться прогули, поява на роботі в нетверезому вигляді, порушення правил охорони праці і т.д. Це, мабуть, саме невинне прояв особливостей делінквентної поведінки.

Делінквентна поведінка в найнебезпечнішій формі – це злочин. У їх число входять крадіжки і вбивства, згвалтування, викрадення автомобілів і вандалізм, тероризм, шахрайство, торгівля наркотиками і багато іншого.

Причини делінквентної поведінки

Нерідко буває таке, що умови формування делінквентної поведінки оточують людину з дитячих років, що і призводить до формування неправильної поведінки. До числа причин можна віднести наступні:

  • батьківське ігнорування дитячої потреби в ніжній турботі і прихильності;
  • часте застосування тілесних покарань в сім'ї;
  • недостатній вплив батька, у разі його відходу або смерті;
  • гостра дитяча травма (насильство, хвороба, розлучення, смерть батьків) і фіксація на цьому;
  • вседозволеність;
  • недостатня вимогливість батьків;
  • надмірна стимуляція дитини;
  • з боку батьків неузгодженість вимог, провідне до нерозуміння норм поведінки;
  • зміна батьків;
  • постійні, виражені конфлікти між батьками (найбільш небезпечна ситуація, коли жорстокий батько б'є матір);
  • небажані особливості батьків – зайво суворий батько і зайво добра мати.

Психологія делінквентної поведінки дотримується теорії про те, що саме в дитинстві криються всі проблеми особистості. Нескладно здогадатися, що профілактика делінквентної поведінки йде саме через припинення всіх описаних факторів і можлива саме в дитинстві або, в крайньому випадку, в підлітковому віці.

Важливо спочатку створити навколо дитини правильну, гармонійне середовище, в якій чітко позначена область дозволеного, адже саме цей підхід дає найкращі результати і є найправильнішою профілактикою.

Як правило, корекція делінквентної поведінки відбувається вже пізніше, коли у дитини, що підросла виникають проблеми із законом, і здійснюється це безпосередньо через відповідні державні установи.

×

Post a Comment