Внутрішньоутробна інфекція

vnutrishnoutrobna infekcija 1 Внутрішньоутробна інфекція

Дві заповітні смужки на тесті, безмежне щастя від однієї лише думки про майбутнє материнство, майбутні походи в жіночу консультацію і безліч напрямків на аналізи … Так, безперечно, вимотує, але в боротьбі за здорового малюка всі ці процедури просто необхідні, і ставитися до них треба з максимальною відповідальністю, щоб потім не було нестерпно боляче.

Хронічні хвороби жінки, ознаки яких непомітні в звичайному стані, можуть «спливти на поверхню» в період вагітності, а підступність небезпечної внутрішньоутробної інфекції найчастіше якраз і полягає в прихованій симптоматиці. Ось чому медики настійно рекомендують на етапі планування вагітності пройти обстеження на інфекції, навіть якщо майбутня мама відчуває себе абсолютно здоровою. Адже їх наслідки під час вагітності різні – від порушень її розвитку до переривання вагітності або народження дитини з важкими формами патологій. А лікування внутрішньоутробних інфекцій під час вагітності ускладнюється через обмеження вибору можливих до застосування вагітними препаратів.

Внутрішньоутробна інфекція (ВУІ) являє собою інфікування плода або новонародженого вірусами, бактеріями, іншими мікроорганізмами внутрішньоутробно (через плаценту, рідше – навколоплідні води) або в процесі проходження по інфікованих родових шляхах. У більшості випадків, джерело зараження – організм матері, її хронічні захворювання сечостатевої системи (ерозія шийки матки вагініт, ендоцервіцит, пієлонефрит, запалення придатків матки тощо). При цьому ризик розвитку ВУІ зростає саме при первинному інфікуванні тим чи іншим збудником в період вагітності. Також з мінімальним ступенем ймовірності причинами внутрішньоутробної інфекції можуть стати інвазивні методи дослідження вагітності: амніоцентез, плацентоцентез, введення різних ліків через судини пуповини і т.п.

До збудників, які призводять до найбільш серйозних патологій, відносять інфекції TORCH-комплексу:

  • toxoplasma (токсоплазма);
  • others (інші інфекції, до яких зазвичай відносяться сифіліс, хламідіоз, ентеровірусну інфекцію, гепатит А, В, гонококову інфекцію, лістеріоз; ймовірні – кір, епідемічний паротит);
  • rubella (краснуха);
  • cytomegalovirus (цитомегаловірус);
  • herpes (герпес).

Розглянемо більш детально основні види внутрішньоутробних інфекцій, що викликаються цими збудниками:

  1. Токсоплазмоз або так звана «хвороба брудних рук» збуджується паразитом токсоплазмою, розмножується в гострий період інфекції в клітинах людей, птахів і тварин. Зараження часто виникає шляхом контакту із зараженими паразитом фекаліями котів, грунтом, при вживанні сирого м'яса, немитих овочів і фруктів, рідше – при переливанні крові. Спосіб передачі інфекції – виключно трансплацентарний: від матері до плоду. Це паразитарне захворювання піддається діагностиці за аналізом крові і специфічному лікуванню під час вагітності антибіотиком, що містить спіраміцин, що дозволяє знизити ризик розвитку ВУІ у плода до 1%.
  2. Для недопущення внутрішньоутробних інфекцій, що викликаються вірусом краснухи, ще на етапі планування вагітності необхідно здати аналіз на наявність стійкого імунітету до цього захворювання. Інфекція в період вагітності, особливо в першому її триместрі, дуже небезпечна через відсутність ефективного лікування і високу ймовірність виникнення вроджених вад розвитку плоду. Ризик же викидня і загибелі плоду зростає до 4-х разів. Проникнення вірусу до плоду, в тому числі до її органів, здійснюється трансплацентарно під час гострої фази захворювання матері. Позитивний результат аналізу на краснуху до вагітності може говорити про хорошому імунітеті до захворювання в результаті його перенесення в дитячому віці (за статистикою, близько 90% дітей переносять краснуху безсимптомно) або зробленої в цей період щеплення.
  3. Цитомегаловірус (ЦМВ) є збудником внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції, яка може стати причиною патологій внутрішніх органів і головного мозку плоду. Ризик виникнення ВУІ і характер ураження плоду залежать від наявності антитіл у матері і терміну інфікування плода. При первинному інфікуванні матері ймовірність інфікування плода – 30%. Тому жінкам, які не мають антитіл до ЦМВ, рекомендується щомісячний контроль антитіл до ЦМВ і показників активності інфекції, особливо при вагітності в осінньо-зимовий період. ЦМВ можна виявити у всіх рідинах організму, у зв'язку з цим їм можна заразитися повітряно-краплинним і статевим способами, при проходженні по родових шляхах і навіть при годуванні груддю. Саме тому найвища ймовірність інфікування припадає на перший рік життя дитини. Людина може бути носієм ЦМВ без прояву специфічних симптомів захворювання (клінічна картина схожа з банальним ГРЗ), але при цьому бути джерелом зараження, в більшості випадків при зниженні загального імунітету.
  4. Внутрішньоутробна герпетична інфекція викликається вірусом простого герпесу, який широко поширений також, як і ЦМВ. Герпес першого типу зустрічається практично у 100% дорослих, при цьому в 95% випадків з них він викликає простудні захворювання. Інфікування плода може відбуватися попаданням інфекції з шийки матки або через кров, яка вражає плаценту, плід, чревата формуванням вроджених вад розвитку. Можлива загибель плода на будь-якому терміні розвитку, при проходженні по родових шляхах отримують інфекцію порядку 1% плодів. Ризик інфікування новонародженого при генітальний герпес (герпесі другого типу) в гострій фазі або у випадку загострення його хронічного стану становить 40%. Первинне інфікування на початку вагітності може призвести до необхідності переривання вагітності, на більше ж пізніх термінах при постійному контролі розвитку плоду і його стану УЗД-методами можливо терапевтичне лікування противірусними (ацикловір) та імуномоделюючих препаратами. У разі поразки герпесом статевих органів рекомендується кесарів розтин. Герпетична інфекція у новонароджених може проявлятися місцевим ураженням шкіри або очей (офтальмогерпес).

Діагностика ВУІ

Враховуючи латентність (прихованість) симптомів ВУІ, виявлення наявності внутрішньоутробних інфекцій утруднено, але все-таки можливо за допомогою наступних діагностичних прийомів.

ДНК-дослідження методом ПЛР (полімерно-ланцюгової реакції) – використовується при виявленні інфекцій захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Основа дослідження – зішкріб з статевих органів. Результатом є інформація про носійство або наявності інфекційного захворювання. Для уточнення отриманого діагнозу залежно від конкретного виду збудника можуть бути призначені додаткові дослідження у вигляді бактеріалогіческого посіву та аналізу крові.

Аналіз крові на внутрішньоутробну інфекцію методом ІФА (імуноферментний аналіз) дозволяє провести дослідження наявності антитіл до збудників TORCH-інфекцій, гепатитів В і С, ВІЛ та сифілісу. Результати аналізів крові можуть надати інформацію про наявність захисних антитіл класів М (IgM) і G (IgG). Якщо в крові є виключно антитіла G, то інфікування відбулося до вагітності, у організму є стійкий імунітет до даного збудника, і він не небезпечний для матері та плоду. Виявлення антитіл класу М вказують на гостру фазу захворювання, навіть за відсутності проявів. Якщо антитіл до збудника немає, то і немає імунітету організму до даної інфекції. Враховуючи унікальність кожного випадку, оцінка отриманих результатів повинна проводитися кваліфікованим фахівцем.

×

Post a Comment